Олександр Сушко: Сьогодні світ стоїть перед перспективою перетворення санкцій на довгострокову, практично необмежену в перспективі політику - Democratic Initiatives Foundation

Олександр Сушко: Сьогодні світ стоїть перед перспективою перетворення санкцій на довгострокову, практично необмежену в перспективі політику


Нова картина світу, яка має прийти на зміну тій, яку зруйновано практично в односторонньому порядку Російською Федерацією, ще не склалася. На сьогодні ще немає того каркасу, того певного загального бачення навіть короткострокової перспективи, на яку могли би спертися  всі ключові гравці і на яку всі могли би погодитися, хоча б як на тимчасову. І в цьому є найбільша проблема –  наголосив науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко, підбиваючи підсумки 2014 року під час прес-конференції «2014-й: підсумки і прогнози».

Він зазначив, що саме події в Україні вплинули на міжнародний правопорядок. Попередня система, що склалася після Другої світової війни і ґрунтувалася на непорушності кордонів, більше не працює.

«Як ми з вами можемо пригадати, після кожної кризи чи після кожних серйозних змін світового порядку відбувався процес переформатування реальності, який завершувався або укладанням мирного всеосяжного договору, або, якщо не йдеться про якісь формальні договори, то принаймні якимись домовленостями, які приймались усіма сторонами процесу. На сьогоднішній день у нас немає того набору загальноприйнятих параметрів майбутнього світового і регіонального устрою, який був би прийнятий усіма. Більш того, на горизонті навіть немає контурів того нового порядку, який може прийти на зміну тому, який існував 23 роки після розпаду Радянського Союзу і який фактично завершився».

Олександр Сушко акцентував на тому,  вороття до тих параметрів, які  діяли досьогодні,  вже немає, і ситуація вимагає певного переформатування правил міжнародної політики і досягнення певних нових домовленостей. Однак експерт зауважив: такого пакету домовленостей на горизонті немає.  «Його немає насамперед тому, що попередній світовий порядок базувався на  хоча б мінімальній довірі до ключових гравців. Ще з моменту створення Організації Об’єднаних Націй, Ради Безпеки ООН з її правом вето, потім – Організації  безпеки співробітництва в Європі і Хельсінкського акта 1975 року  (ухвалення принципу непорушності кордонів), далі –  1991 рік і ті процеси, які відбулися внаслідок розпаду Радянського Союзу – всі вони призвели  до певної системи, де, з одного боку, співіснували два антагоністичних, але, в той же час, діяли сумісні принципи свободи самовизначення і непорушності кордонів,  ексклюзивне право певних країн (п’ятірка Ради Безпеки ООН) на право вето у міжнародних відносинах. Ця система більше не працює, тому що ми зіштовхнулися з тим, що коли один з цих ексклюзивних носіїв права вето порушує основи міжнародного правопорядку, то жодних серйозних інструментів впливу на цього суб’єкта міжнародного співтовариства немає».

Науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва пояснив, що саме через ці існуючі стандартні процедури вся система реагування на дії  Росі в українському питанні мала такий неформальний характер і на сьогодні не є завершеною. Головна проблема, на думку міжнародного експерта,  для міжнародного співтовариства полягає в тому, що сама природа санкцій у тому вигляді, як вони застосовувалися, має тимчасових характер. «Санкції – це щось, що вводиться на певний період часу з метою здійснення тиску і досягнення певних короткострокових цілей, тоді як сьогодні світ стоїть перед перспективою перетворення санкцій на довгострокову, практично необмежену в часі політику, тобто уже не як реагування на певний виклик, а як застосування довгострокового підходу у відносинах до, в даному випадку, Російської Федерації, як до країни, яка вносить деструкцію у міжнародний світопорядок».

На думку Олександра Сушка,  світові доведеться діяти так протягом багатьох десятиліть наперед: «Росія не є одним із звичайних конвенціональних партнерів на міжнародній арені. Нині щодо неї застосовується певний специфічний набір інструментів, що не  має аналогу в минулому. І цей набір інструментів має застосовуватися тривалий час».

Олександр Сушко також вважає, що  сьогодні Україні   треба готуватися до тривалого протистояння і  не боятися цього. «Ми стоїмо десь там, де світ стояв на початку шістдесятих років, коли попереду була достатньо тривала холодні війна і цю холодну війну західний світ використав для того, щоб суттєво підвищити свою конкурентоздатність, довести життєздатність своїх інститутів, своїх процесів, своєї економіки. Тому треба бути тверезими і розуміти, що у нас попереду неспокійні десятиліття… Плюс у тому, що зараз ми по цей бік завіси, але мінус в тому, що ми поряд з завісою, ми безпосередньо прикордонна країні і змагання буде відбуватися саме тут, і в цьому є проблема. Але тим не менш, як свідчить досвід багатьох країн, які в епоху попередньої холодної війни розміщувалися поряд з залізною завісою, це зовсім не виключає можливості успіху таких країн, перетворення їх на позитивний приклад. Розв’язка наступить не сьогодні, не завтра, але вона обов’язково настане і вона буде не на користь агресора», – підсумував експерт.