Ми змогли інфікувати владу страхом перед суспільством


Не варто чекати на третій  Майдан, бо Майдан-3 вже стався. Саме Євромайдан 2013–2014 років голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає третім, на чому й наголосив  під час круглого столу «Річниця Майдану». Історик нагадав,  що першим Майданом була Революція  на граніті 1990 року.  Навіть географічно вона відбувалась в тому самому місці, що й другий – Помаранчевий,  та третій  –  Революція Гідності.  «І якщо ми зараз говоримо про наростання нового Майдану,  то треба говорити вже про четвертий Майдан»,  – запевнив експерт.

Розмірковуючи над тим, чим був Майдан для України,  Володимир В’ятрович наголосив, що це було повстання: «Майдан був рухом спротиву, рухом опору, рухом протесту, який, врешті-решт, переріс у повстання». Історик пояснив, що хоч  складовими народного гніву була  боротьба за демократію, європейський вибір і  «українську Україну»,  однак насправді Майдан виступив проти влади, яка  почала  реабілітацію всього радянського – від директив   до  репресивних методів. «Саме за часів правління Януковича ми знову отримали культ в’язнів, цензуру, проблему заборони масових зборів. Янукович  упевнено повертав нас у радянське минуле. І  найбільш яскравим прикладом того, в якій країні ми могли б  жити, були останні місяці правління Януковича. Це був пришвидшений курс радянської історії: викрадення активістів, розстріл мирних демонстрантів у центрі столиці. Це була б країна, в якій піддавали б тортурам людей, відбувалися б показово несправедливі суди. Все це було б поверненням у радянське минуле». Саме тому останнє повстання на Майдані історик називає антирадянським. Адже й одним із символів Майдану став «ленінопад» . А  Ленін для багатьох українців був уособленням всього радянського.

Відповідь на те, чи переросте повстання у революцію, на думку Володимира Вятровича, поки що шукати зарано: «Коли ми говоримо про Революцію Гідності, про переродження кожного з нас, народу, то воно сталося. Але чи зможемо ми енергію масового протесту трансформувати у системні політичні реформи, які дозволять нам перетворитися в революцію,  покаже час».  Історик  нагадав, що вже було змарновано  такого роду протести у 1990–1991 роках і  суспільство не змогло трансформувати їх в успішні перетворення, не змогло скористатися воно й своєю перемогою після Майдану 2004 року. Тепер залишається питання,  чи зможуть громадяни скористатися своєю перемогою в 2013-14 роках. Володимир В’ятрович  плекає надію, що  зможе, адже громадські активісти вже мають чималий  досвід.  «Однією з основних помилок 2004 року була та, що активісти сказали, мовляв, ми своє відвоювали, і відійшли. І те, що зараз багато активістів, молоді пішли у політику, дає шанс на зміни. Добре, що молоді люди йдуть і у виконавчу владу, адже виконавча робота може «перетерти» будь-яку законодавчу ініціативу, тому вона важлива, — зазначив експерт.   — Ми змогли інфікувати владу страхом перед суспільством. Якби цього не відбулося, ми мали б Білорусь, де молодь інфікована страхом перед державою», – констатував Володимир В’ятрович.