Реформа освіти за нинішньої влади неможлива


Таким був загальний висновок круглого столу, присвячений проблемам освіти. Про підсумки 2013 року та прогнози на 2014-й у сфері освіти говорили експерти, народні обранці, громадські активісти, студенти та журналісти під час круглого столу, організованого  Центром тестових технологій і моніторингу якості освіти.

Зокрема, директор неурядової організації Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук опрлюднив рейтинг ТОП-10 подій в українській освіті за 2013 рік, сформований за підсумками експертного опитування,  проведеного Центром тестових технологій і моніторингу якості освіти разом з Інтернет-порталом Освітня політика в період з 15 по 30 грудня 2013 року. Експертами були керівники закладів освіти різних типів, представники громадських організацій та науковці. Так, перше місце серед подій, які експерти в системі освіти вважають найголовнішими в плані позитиву,  посів прояв активної громадянської позиції українського студентства у створенні Майдану як платформи боротьби суспільства за демократію, справедливість і чесну владу. 70% опитаних вивели цю подію на перше місце. Друге місце посів початок роботи з підготовки нової редакції Закону України Про освіту. Експертне середовище і суспільство сподіваються, що такий закон з'явиться. На третьому місці – збереження системи ЗНО при вступі до вищих навчальних закладів.
На четвертому місці – внесення до Верховної Ради проекту Закону України Про вищу освіту. На п'ятому місці – початок роботи перших в СНД безкоштовних онлайн-курсів на базі КНУ імені Тараса Шевченка. На шостому місці – реалізація спільного пілотного проекту групи роботодавців АТ Систем Кепітал Менеджмент з Міністерством освіти і науки України з модернізації професійних стандартів. На сьомому місці – початок обов'язкового вивчення другої іноземної мови в 5-х класах загальноосвітніх шкіл.
На восьмому – результати участі наших учнів у Міжнародному порівняльному дослідженні TIMSS-2011, які були оприлюднені 2013 року. Дев'яте місце в рейтингу – традиційно вдалий виступ українських школярів і студентів на світових предметних олімпіадах. Десяте місце – це прорив інтернетизації України.

В свою чергу, голова Комітету ВР з питань науки та освіти Лілія Гриневич наголосила, що  минулого року в освіті і науці продовжувалася криза. Голова профільного комітету переконана, що 2014 року вона також  поглиблюватиметься.

“У бюджеті на наступний рік знову закладено недофінансування, внаслідок чого далі закриватимуться школи, а витрати перекладатимуться на батьків. Це означає, що поглиблюватиметься розрив між освітніми можливостями дітей із сімей з різним матеріальним становищем, освіта в Україні відтворює бідність”, - підкреслила Гриневич.

Вона зазначила, що недофінансування освіти є вродженою вадою бюджетної політики. Фінансування освіти відносно ВВП не змінилося (6,4%) у порівнянні з минулим роком, в той час як доля витрат на силові відомства зросла. В бюджеті освіти на 2014 рік на одного учня в середньому виділяється 8 800 грн. при мінімальній потребі 9 500 грн.

«Минулого року нічого не зроблено для підвищення матеріального статусу вчителя. Середня оплата праці в промисловості становить 3836 грн. (за жовтень), а в освіті - 2616 грн. Влада навчилася маніпулювати вчительською зарплатою. 1 січня 2013 року вперше не переглянуто перший розряд тарифної сітки, що дозволяє не переглядати базові оклади. В 2014 році ця технологія триватиме. Внаслідок цього кожен вчитель недоотримує щомісяця 700 - 2000 грн», - наголосила депутат. Вона також зазначила, що В Україні й наділі продукуються неякісні підручники для школярів, які до того ж мають невиправдану собівартість.

« У 2013 році фінансування підручників було збільшено з централізованого програмі майже вдвічі, але при цьому вартість підручника виросла в 2,5 рази. І при цьому ми маємо дуже низьку якість підручників, як уже зазначили експерти. Також існує непрозорість використання цих бюджетних коштів», – зазначила вона. Л. Гриневич розповіла й те, як розподілятимуться кошти на потреби школярів.  У 2014 році кошти на підручники, на комп'ютери і на автобуси закладені в так звану статтю витрат, які безпосередньо будуть розподілятися Кабінетом міністрів України. У статтю забито все разом – будівництво житла, освітні програми , програми для людей -інвалідів. Все це входить в одну статтю, яка становить 3,5 млрд гривень. І абсолютно не зрозуміло, як розподілятимуться ці кошти», – зазначила Л. Гриневич. Голова профільного комітету Верховної Ради повідомила й як йдуть справи з програмою « Шкільний автобус». «У 2013 році Президент України обіцяв завершити програму «Шкільний автобус». Але для завершення цієї програми нам не вистачає 1200 автобусів і 446 млн гривень відповідно. Однак зараз ніхто не може сказати, скільки в бюджеті закладено для цього коштів і скільки планується закупити автобусів», – підсумувала вона.

Лілія Гриневич зазначила, що ще однією ілюстрацією пріоритетів влади є її ставлення до науки. «Якщо 2009 року на Генпрокуратуру було виділено 966 млн. грн., а на науку – 1,8 млрд, то 2014 року пропорція змінилася – на Генпрокуратуру – 3,2 млрд, а на науку – лише 2,7 млрд», – наголосила голова Комітету ВР з питань науки і освіти.

Вона повідомила, що пріоритетами діяльності профільного комітету у 2014 році будуть: стремління домогтися системних змін в галузі через розроблення і прийняття нового базового закону «Про освіту»; боротьба за прийняття закону «Про вищу освіту», розробленого робочою групою під керівництвом Згуровського; підготовка законодавчого ґрунту для зростання науково-технічного потенціалу країни; створення громадянської платформи підтримки змін в освіті та науці.

Директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна також акцентувала увагу на тому, що в суспільстві, в  бюджеті якого  істотно збільшується фінансування силових структур і  зменшується кошторис на освіту, ніяка серйозна реформа освіти неможлива.

Соціолог наголосила, що серед головних проблем в освіті громадська думка називає невизнання українських дипломів про вищу освіту у світі і корумпованість викладацького складу. Саме перша проблема, на думку експерта, стала причиною активної  реакція студентства на непідписання асоціації з Європою, що виявилось для них сигналом закриття вільного шляху до країн Заходу на здобуття подальшої якісної освіти.

  «40% відзначають корумпованість викладацького складу вищих навчальних закладів, – веде далі Ірина Бекешкіна. – З цією корумпованістю дуже важко боротися, бо вона ініціативна. За нашими дослідженнями, вона йде від студентів, це хабарі, які стали системою, бо простіше заплатити, ніж вчитися. Це тому, що суспільство взагалі масово не вимагає людей з освітою, із знаннями, потрібен диплом", - зазначила експерт, нагадавши, що про розширення зовнішнього незалежного оцінювання випускників ішлося ще у посланні Президента Віктора Януковича 2011 року.

На її переконання, з цією корупцією можна боротися, лише підвищуючи вагу знань, вагу кваліфікації, професійності і як мінімум впровадженням об'єктивного незалежного оцінювання по виході, тоді багато проблем вирішаться.

Директор "Демократичних ініціатив" підкреслила також, що реформування системи освіти неможливе без реформування суспільства загалом. "Часткові поліпшення можливі, але радикальні - ні. Чи є гарантією поліпшення ситуації в освіті зміна влади? Я думаю, що автоматично - ні. Тому треба під час президентської кампанії, де освіта, очевидно, не буде на першому плані, виводити проблеми освіти на перший план і вимагати від кандидатів на президентських виборах реальних програм, в тому числі щодо реформування системи освіти", - зауважила Ірина Бекешкіна.

Тези виступу Павала Полянського, голови правління ЦОМ:

У 2013 р. зберігалась від 2010 р. тенденція, коли освітня діяльність на рівні навчальних закладів, педагогічних колективів та регіонів майже не пов'язана із політикою в галузі освіти, що практикується теперішнім міністром освіти та його оточенням. Маємо ситуацію "два світи - два способи життя".
На «низовому рівні»: безгрошів’я, затримки з виплатою зарплат і стипендій, закриття шкіл, адміністративний диктат, скандальний «моніторинг» у 5 та 10-х класах, підручники з помилками, але також: повсякденна праця педагогів, педагогічні новації, більші чи менші досягнення.
«Вгорі»: роздачі нагород чиновникам, марнославство, покривання чи навіть заохочення репресій проти студентів, байдужість до становища педагога.
На центральному рівні не було здійснено хоч би одного значущого, загальнонаціонального масштабу, кроку в напрямку подолання глибокої кризи в освіті. Лише до 10% подій, віднесених опитаними експертами до позитивних у 2013 р., у більшій чи меншій мірі було причетне профільне міністерство. Разом з тим, до 70% важливих подій в освіті, названих опитаними експертами, Уряд та МОН не мали безпосереднього стосунку. Більше того – перше місце у рейтингу посідає студентський протестний рух проти такої, з дозволу сказати, «політики». По-суті, на керівних посадах у галузі маємо людей з нетрадиційною освітньою орієнтацією. Бо традиційна освітня орієнтація – це совісливість керівників, їх постійне «оглядання» на реакцію колег по освітянському цеху, дотримання прийнятої серед педагогів етики поведінки тощо. Нічого цього сьогодні немає; освітою «керує» групка людей, для яких вона, освіта як покликання, і чужа, і нецікава.
Наприкінці минулого Центр освітнього моніторингу на підставі аналізу згадуваності у ЗМІ та обговорень у соціальних мережах склав «ТОП-10» найбільш резонансних подій 2013 року, пов’язаних з освітою. Результати зробленого експертами ЦОМ аналізу корелюються із дослідженням, підсумки якого сьогодні презентував Ігор Лікарчук.
До «ТОП-10» ЗМІ й соцмереж увійшли лише три події зі знаком «+»:студентський рух на захист громадянських прав та курсу країни на євроінтеграцію; досягнення консенсус між групами розробників законопроектів про вищу освіту Лілії Гриневич та Михайла Згуровського, а також збільшення бюджетного фінансування видруку шкільних підручників. Щоправда, зазначалось, що більшість із цих грошей були або використані неефективно, або ж банально розкрадені.
7 із 10 місць посіли негативні події: затримки виплати зарплат і стипендій; 2) репресії проти студентів-«євромайданівців»; «моніторинг залишкових знань» у 5 і 10-х класах; корупційна історія довкола ректора Податкової академії П.Мельника; розмивання ролі й статусу ЗНО; падіння позицій української освіти в міжнародних рейтингах. Так, за щорічним Звітом щодо глобальної конкурентоспроможності 2013 року (The Global Competitiveness Report), за 2010-2013 роки порівняно з 2009 роком українська освіта сумарно втратила 63 рейтингові позиції.
Що далі? Що робити? Ні від теперішнього міністра, ні від теперішнього уряду не слід сподіватися поліпшення ситуації у 2014 р. Але це означає, що слід пасивно спостерігати й констатувати проблеми. Належить максимально зберегти в освіті те, що в ній ще вціліло, й паралельно зусиллями громадськості й експертного середовища готувати зміни, що можуть бути реалізовані після президентських виборів 2015 року.


Джерела: Освіта.ua, Укрінформ