Публікації / Коментарі / Міграційний потенціал молоді України, Азербайджану та Росії - Фонд «Демократичні ініціативи»

Міграційний потенціал молоді України, Азербайджану та Росії


Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України

Потенційна міграція – це психологічний стан готовності до виїзду, який характеризується прийнятим, але не реалізованим рішенням про переїзд. Цей потенціал вимірюється показниками структури міграційних настанов, до яких відносяться, по-перше, частка осіб, що ухвалила рішення поїхати з країни, проте ще не здійснили його, а, по-друге, частка населення, що не виявила бажання покинути старе і звичне місце проживання.

За даними опитування молоді України та Росії, що було проведено Фондом "Демократичні ініціативи" та фірмою "Ukrainian Sociology Service" разом з фірмою "Левада-центр" у грудні 2009 р. та січні 2010 р., лише 13.8% цього контингенту в Україні та 6.9% в Росії мали намір назавжди поїхати з власної країни. Частка молодих азербайджанців, які налаштовані виїхати на постійне проживання до іншої держави, була такою самою як в Україні (13.4%). Набагато частіше молодь усіх трьох країн мала настанову на тимчасове перебування за кордоном. Перше місце серед контингенту посідають росіяни: щотретій з них (36.5%) мав бажання поїхати в інші країни на деякий час. Такий самий намір мали 29.9% молодих українців та 28.6% азербайджанців. Проте більше половини молоді з усіх трьох країн не виявили схильності до еміграції. Найчастіше про небажання перетинати вітчизняні кордони назавжди або на певний час свідчили азербайджанці (56.6%), за ними – росіяни (53.8%), і в останню чергу – українські хлопці та дівчата (51.5%).

Таким чином, реальні розміри еміграційного потенціалу молоді в усіх трьох країнах є помітно меншими в порівнянні з оцінками політиків або деяких ЗМІ. Зауважимо принагідно, що аналогічне опитування міграційних намірів молоді 2003 року показало, що контингент патріотів, що віддали перевагу батьківській землі, на той момент був меншим або таким самим: відповідно 48.2% (Азербайджан), 53.4% (Росія) та 50.9% (Україна). Інакше кажучи, на теперішній час міграційний потенціал молоді Азербайджану є найменшим, хоча й несуттєво.

На який час планують потенційні мігранти з трьох країн поїхати за кордон? Найдовшу у часі емігрантську подорож планують молоді азербайджанці (4.5 роки). Росіяни мають намір якомога скоріше повернутися додому і визначають термін тимчасового перебування за кордоном довжиною у 2.8 роки. Помірковані українці називають середню тривалість зарубіжної мандрівки в межах 3.4 роки. Як правило, молоді люди не збираються затримуватися довше 5 років за межами власної країни. Найчастіше вони планують перебувати за кордоном упродовж перших трьох років, а певна частка – п'яти. Термін у 4 роки називається конче рідко. Найдовший термін (5 років) визначають 23.7% азербайджанців. Переважна частка молодих росіян (46.5%) планує залишатися за кордоном протягом року. Щодо українців, то майже однакові за величиною їх контингенти мають намір перебувати в інших країнах 1 рік – 22.1%, 2 роки – 23.8%, 3 роки – 22.1% й, нарешті, 5 років – 21.3%.
У 2003 році терміни перебування за кордоном потенційних мігрантів з усіх трьох країн були набагато коротшими. Більшість з них називали переважно термін довжиною в 1 рік, і в даному випадку російська молодь визначала його найчастіше інших (18.0%). Українці частіше за росіян і азербайджанців визначали термін перебування за кордоном довжиною в 2 роки (9.3%). П'ять років планували залишитися в інших країнах майже однакові контингенти молоді з усіх трьох країн: Азербайджану (7.6%), Росії (7.4%) та України (6.0%). Таким чином, за минулі 7 років евентуальна тривалість перебування молоді з цих країн за кордоном помітно зросла в їхніх міграційних настановах.


З якою метою молодь планує виїзд за кордон? Головною метою відвідин інших країн молодь з усіх трьох країн називає трудову міграцію. Найчастіше про це свідчать українці (65.1%), за ними азербайджанці (49.7%) і помітно рідше росіяни (42.6%). Російська молодь налаштована переважно на реалізацію туристичних інтересів: три чверті росіян (76.8%) бажають побачити інші країни. Азербайджанці в 2.3 рази рідше планують виїзд за кордон з такою метою (32.9%), а українці – в 2.6 рази (30.1%). Перевагу навчанню знов віддають частіше молоді росіяни (15.8%), тоді як тільки 5.5% українців воліли б отримати освіту за кордоном. Азербайджанці частіше українців планують навчатися за межами своєї країни (10.5%). Вирішуватимуть свої сімейні питання за кордоном однаково часто хлопці та дівчата з усіх трьох країн, хоч таких серед них небагаті: відповідно 7.0%, 5.8% та 6.8%.

Якщо порівняти дерево мігрантських цілей, що декларує молодь Азербайджану, Росії та України в 2010 році, з аналогічною конструкцією 2003 року, ми помітимо істотне зростання бажання отримати роботу за кордоном або навчатися там, побачити інші країни, вирішити сімейні питання. Так, наприклад, наміри росіян побачити інші країни зросли утричі (з 25.8% до 76.8%), а бажання українців попрацювати за межами країни – в 2.9 рази (з 22.4% до 65.1%). Азербайджанці в 2.2 рази частіше воліли б навчатися за кордоном (з 4.8% до 10.5%).

Вибір країни реалізації своїх різнобічних інтересів потенційні мігранти здійснюють залежно від їх власних уподобань, поінформованості, розвиненості міграційних мереж. Так, для молоді Росії пріоритетними країнами виступають Великобританія (15.7%), Німеччина (14.7%), США (14.7%), Франція (11.0%). А для молоді України найбажанішою країною є Росія (19.0%) і тільки потім Великобританія (12.2%), Німеччина (11.7%), США (11.2%), Італія (10.2%). 2003 року найбільш бажаними країнами виїзду для української молоді були Німеччина (14.1%) та США (12.3%). Росію називали тоді лише 5.8% потенційних мігрантів з України. Азербайджанська молодь воліла 2003 року виїхати перш за все до Росії (16.9%), Німеччини (11.9%), Туреччини (8.4%), США (8.2%), Канади (6.1%). Таким чином, географія країн виїзду зазнала з часом певних змін.


Що спонукає молодь до постійних пошуків кращого життя за межами власної країни? Респонденти усіх трьох країн називають три основних причини, що спонукають їх шукати кращих можливостей для реалізації власних потреб і інтересів: економічні, фінансові, соціально-культурні. Набагато рідше вони указують на політичні і національні причини.

На формування міграційних настанов української молоді впливають передусім фінансові причини: респонденти вважають, що за кордоном вони зможуть заробляти більше. Такої думки дотримуються 51.5% цього контингенту. Про вплив економічних причин (відсутність фінансування галузі, в якій працюють молоді українці, безперспективність економіки країни в цілому) свідчать 48.5% респондентів. Рідше вони називають соціально-культурні причини (кращі умови життя, вищий рівень культури тощо). Про їхній вплив на формування міграційних настанов та планів говорять 39.7% молодих співвітчизників. Про можливості кар'єрного/фахового росту згадують 23.5% респондентів. Ще 17.6% молодих українців указують на вплив сімейних причин (за кордоном живуть родичі) на їх міграційний вибір.

Структура причин, що спонукає молодих росіян обирати ті чи ті міграційні плани, дещо відрізняється від української моделі. І хоч вони з тією самою частотою вказують на фінансові причини як на впливовий фактор потенційної міграції (50.0%), друге місце вони віддають соціально-культурним причинам (47.2%) і лише потім називають економічні фактори (27.8%). Про подальші перспективи кар'єрного росту молоді росіяни згадують з тією ж інтенсивністю, що й українці (22.2%). Неабиякий вплив на міграційний вибір молодих росіян чинить національний фактор: 11.1% - з них планують виїхати за кордон у зв'язку з переслідуванням за національною ознакою.

Азербайджанська молодь вибудовує ієрархію впливів різної природи на формування міграційних настанов за українською схемою: фінансові фактори (43.3%), економічні фактори (28.4%) й нарешті соціально-культурні причини (16.4%). Зауважимо, що дуже рідко молоді азербайджанці називають національні причини (3.0%), перспективи кар'єрного росту (4.5%) та сімейні обставини (4.5%).
Помітимо, що у 2003 році молоді респонденти з усіх трьох національних груп реагували на питання про фактори, що чинять вплив на формування міграційних планів, майже індиферентно. Тільки 9.0% молодих азербайджанців указали на соціально-культурні фактори.

Рівень національної ізольованості в оцінках молоді трьох країн дещо розрізняється. Щонайбільшими інтернаціоналістами виявилися азербайджанці, серед яких 59.2% не підтримують думку, що їх країна має існувати лише для представників титульної нації. Решта 40.2% сприймають принцип "Азербайджан – для азербайджанців" як цілком прийнятний (27.0%), або скоріше прийнятний (13.2%). На відміну від них росіяни демонструють національну нетерпимість помітно частіше: лише 44.3% з них висловлюють готовність до спільного проживання в межах власної держави з іншими національними групами, тимчасом як щодругий молодий росіянин (50.6%) визнає за необхідне дотримуватись принципу "Росія – для росіян". При цьому більшість з них (38.2%) налаштована на його реалізацію з деякими застереженнями, тоді як 12.4% є непохитними прибічниками мононаціональної держави. Українці ж виявилися більш толерантними: лише 43.8% молоді підтримує думку про переваги етнічної однорідності населення країни, тоді як більше її половини (51.2%) обирає модель багатонаціонального розмаїття.

Молодь усіх трьох країн однаково часто рішуче не схвалює жодних акцій проти приїжджих з азіатських або африканських країн, Північного Кавказу, людей з підозрілою зовнішністю чи нетрадиційної сексуальної орієнтації. Таку думку підтримує щодругий респондент. проте решта з них поблажливо ставиться до акцій націоналістів проти зайд нетитульної нації. Найчастіше про це свідчать росіяни, з яких 17.6% схвалюватимуть акції проти приїжджих з Північного Кавказу, 17.7% - проти людей нетрадиційної сексуальної орієнтації, 10.3% - проти прибульців з азіатських країн, 9.2% - проти бомжів.
Азербайджанці частіше підтримують акції проти людей нетрадиційної сексуальної орієнтації (11.2%) або людей з підозрілою зовнішністю (10.2%). Українці демонструють більшу толерантність щодо представників груп ризику, проте не втручатимуться, якщо націоналісти розпочнуть акції проти людей нетрадиційної сексуальної орієнтації (10.4%), приїжджих з Північного Кавказу (9.6%), або бомжів (7.4%).

Погляд соціолога







Новини партнерів