Найбільше пишаються своїм громадянством азербайджанці, найменше – українці


Андрій Зоткін

Національна самоідентифікація
 

За період дослідження зміни в установках національної самоідентифікації відбулися тільки у респондентів Азербайджану. Якщо у 2002 р. кількість тих молодих людей, які вважали себе азербайджанцями, становила 89,0%, то у 2010 р. таких виявилось 95,4%. Така зміна відбулася за рахунок сегментів респондентів, що вважали себе росіянами (з 2002 до 2010 рр. їх частка зменшилася з 6,6 до 1,8%) та лезгинами (з 2,8 до 0,8% відповідно). Конфігурація самоідентифікації за національною ознакою лишилася без суттєвих змін в Росії та Україні. Сприйняття себе росіянином лишилося на рівні майже 87% від загалу опитаних в Російській Федерації. Також без значних змін лишилися установки ідентифікації себе як татар (4,1%), вірмен (1,0%), башкирів (1,1%), українців (1,2%), чувашів (2,2%) та представників інших народів, що мешкають на території РФ. Сьогодні в Україні, так само як і у 2002 р., українцями себе вважають 78,0% респондентів. Трохи (на 1%) збільшилася частка тих, хто ідентифікує себе як росіянина (19,2%). Сегменти респондентів, що сприймають себе як представників інших народів, що мешкають на території України, не досягає 1%.

У всіх трьох країнах є достатньо помітний сегмент молоді з наднаціональною само ідентифікацією (у анкеті 2010 р. запитання на цю тему було сформульоване як «Чи відчуваєте Ви себе європейцем?»). В Україні та Росії кількість тих, хто вважає себе європейцем і відчуває свою приналежність до культури і історії європейської спільноти, приблизно однаковий – 30,9 та 32,6% відповідно. Серед молодих азербайджанців таких майже в два рази менше – 18,0%. 81,0% респондентів Азербайджану впевнено не вважають себе європейцями.

Ставлення до представників інших народів
 

Питання національної самоідентифікації в моно- і поліетнічних суспільствах тісно пов’язане із сприйняттям інших народів. По результатах відповідей, викладених в табл. 1, 2 і 3, можна бачити, що у ставленні одних народів до інших превалює сегмент респондентів, що ставиться до інших «спокійно, без особливих почуттів». При цьому простежується тенденція до поступового посилення такого ставлення до представників інших народів (що певною мірою пов’язане з процесами суверенізації республік колишнього СРСР). Так, наприклад, респонденти Росії з 2002 до 2010 рр. продемонстрували певне зниження результатів негативного ставлення (подразнення, ворожість, недовіра, страх) до азербайджанців (див. табл. 1), що відбулося за рахунок збільшення частки респондентів зі «спокійним» ставленням на 10%. Громадяни України продемонстрували більш високі показники толерантності, які за вказаний період лишилися практично без змін.

Таблиця 1

Ставлення до азербайджанців (громадян Азербайджану) з боку українців та росіян,%

 

Україна

Росія

2002

2010

2002

2010

З симпатією, цікавістю

5,0

5,6

2,6

4,2

Спокійно, без особливих почуттів

66,9

65,9

47,6

57,6

З подразненням, ворожістю

11,0

8,6

28,1

22,7

З недовірою, страхом

10,2

9,4

17,3

11,6

Важко відповісти

6,6

10,4

4,4

3,8

 

У ставленні до росіян також проглядається тенденція до посилення «спокійного» ставлення як з боку українців, так і з боку азербайджанців (див. табл. 2). Проте цей сегмент зростає за рахунок зменшення частки тих, хто раніше ставився до росіян з симпатією та цікавістю. Якщо в середовищі українців він зменшився з 2002 по 2010 рр. несуттєво (з 40,9 до 36,0%), то респонденти Азербайджану продемонстрували досить помітне зниження почуттів симпатії та цікавості до росіян (з 44,2 до 31,8%).

Таблиця 2

Ставлення до росіян (громадян Росії) з боку українців та азербайджанців,%

 

Україна

Азербайджан

2002

2010

2002

2010

З симпатією, цікавістю

40,9

36,0

44,2

31,8

Спокійно, без особливих почуттів

56,3

60,2

42,2

55,0

З подразненням, ворожістю

1,4

0,8

8,0

9,6

З недовірою, страхом

0,6

-

4.4

2,6

Важко відповісти

1,0

3,0

1,2

1,0

 

Певний контраст проглядається у ставленні до українців. Більший рівень симпатії до них виявили азербайджанці, серед росіян він вдвічі менший. Втім респонденти Росії продемонстрували високий рівень ставлення до українців «спокійно, без особливих почуттів» (76,0%) та дещо вищі, ніж в азербайджанців, показники подразнення та ворожості.

Таблиця 3

Ставлення до українців (громадян України) з боку росіян та азербайджанців,%

 

Росія

Азербайджан

2002

2010

2002

2010

З симпатією, цікавістю

16,8

13,0

32,2

29,8

Спокійно, без особливих почуттів

73,0

76,0

57,2

64,6

З подразненням, ворожістю

5,7

6,9

2,0

2,2

З недовірою, страхом

2,1

1,7

1,6

0,2

Важко відповісти

7,0

2,5

2,5

3,2

 

Незважаючи на контрасти у ставленні між українцями та росіянами, серед цих народів є достатньо впевнене сприйняття один іншого як представників єдиного народу. Проте таке почуття єдності з часом послаблюється. Якщо у 2002 р. 61,2% росіян та 59,2% українців вважали один іншого єдиним народом, то у 2010 р. ці показники знизилися до 47,1 та 48,3% відповідно.

Мови і сфери їх використання

 

Національна самоідентифікація має певний зв'язок з показниками відповідей респондентів на запитання щодо рідної мови. Так, серед молоді Азербайджану за останні роки майже на 10% збільшився сегмент тих, хто вважає азербайджанську мову своєю рідною (з 86,8% у 2002 р. до 96,4% у 2010 р.). Показники ставлення серед респондентів Азербайджану до російської мови як до рідної знизилися з 11,6 до 2,0%. В Україні ж співвідношення серед молоді тих, хто вважає рідною мовою українську (61,9% у 2002 р. та 60,0% у 2010 р.) або російську (36,2 та 38,8% відповідно), лишилося майже незмінним.

Запитання про сфери використання мов демонструють розмаїття варіантів комунікативних практик. Так, серед молоді Азербайджану рідній мові надається перевага у спілкуванні у всіх зазначених сферах (у сім’ї, на роботі та з друзями) (див. табл. 4). Можна з впевненістю говорити про тенденції:

а) до росту використання азербайджанської мови в сім’ї та у спілкуванні з друзями (нижчі показники по спілкуванню у робочих взаємовідносинах пояснюється тим, що і у 2002, і у 2010 рр. понад 40% молодих азербайджанців дали відповідь «не працюю»);

б) до звуження кола спілкування тільки російською мовою;

в) сегмент використання двох мов зменшився незначною мірою.

 

Таблиця 4

Сфери використання мов в середовищі молоді: Азербайджан, %

Мова

Спілкування в сім’ї

Спілкування на роботі[1]

Спілкування з друзями

2002

2010

2002

2010

2002

2010

Тільки азербайджанською

74,2

85,6

34,2

37,2

69,4

75,6

Тільки російською

12,2

2,6

3,0

0,8

7,4

2,2

Іншою

0,8

1,6

-

0,4

-

0,2

І азербайджанською, і російською

12,4

10,2

17,0

13,8

23,2

22,0

 

В Україні найбільші показники у всіх сферах має двомовний варіант комунікації – і українською, і російською (залежно від обставин) (див. табл. 5). За досліджуваний період сегмент двомовних громадян України мав тенденцію до зростання майже в 1,5 рази від свого попереднього рівня. Спілкування тільки українською або тільки російською мовою продемонструвало тенденції до зменшення. При цьому найбільші втрати поніс сегмент респондентів, що надають перевагу у спілкуванні тільки українській мові. Сегмент російськомовних громадян України зменшився несуттєво.

Таблиця 5

Сфери використання мов в середовищі молоді: Україна, %

Мова

Спілкування в сім’ї

Спілкування на роботі[2]

Спілкування з друзями

2002

2010

2002

2010

2002

2010

Тільки українською

41,4

29,9

35,8

20,0

34,3

22,2

Тільки російською

37.8

34,7

36,4

32,3

42,0

37,7

Іншою

0,8

0,8

0,0

-

0,2

0,4

І українською, і російською

20,0

34,7

18,9

35,3

23,3

39,7

   

Щодо володіння іноземними мовами, то показники приблизно однакові серед респондентів України та Росії (запитання в Азербайджані при опитуванні 2010 р. не ставилося). При цьому можна констатувати вирівняння показників серед респондентів Росії та України. Якщо у 2002 р. відповіді молодих українців демонстрували суттєве відставання від росіян по знанню іноземних мов, то в 2010 р. молодь України вийшла практично на рівень своїх російських однолітків. Найбільш поширене володіння англійською мовою (41,4% в Росії, 39,2% в Україні), на другому місці – знання німецької (11,3% в Росії, 8,2% в Україні). Показники по іншим мовам не демонструють високого рівня знання і коливаються в межах 2 – 3%. Контрастними виглядають результати відповідей у варіанті «не володію ніякою іноземною мовою»: в Росії – 43,5%, в Україні – 19,4%. Проте в цьому контексті слід зауважити, що 60,6% українців зазначили серед переліку мов знання російської, що могло вплинути на зазначений вище результат.

Ставлення до своєї країни

У ставленні до своєї країни проглядаються достатньо помітні відзнаки між респондентами трьох країн дослідження. Результати відповідей на запитання про те, чи пишаються представники молоді своє країною у її нинішньому стані, продемонстрували, що найнижчий рівень гордості за свою країну – серед українців, найвищий – серед азербайджанців. Пишаються сучасним Азербайджаном 83,4% респондентів, сучасною Україною – лише 27% (див. табл. 6). Росіяни зайняли середню позицію (майже половина опитаних в Росії відповіла, що скоріше пишається нинішньою Росією). Відповідно, найвищий рівень негативного оцінювання сучасного стану своєї країни був серед українців (сукупно – 67,0%) .

Таблиця 6

Гордість за свою країну в молоді Азербайджану, Росії та України,%

 

Азербайджан

Росія

Україна

Напевно, так

49,2

14,1

10,4

Скоріше, так

34,2

48,7

16,6

Скоріше, ні

10,8

25,0

41,8

Напевно ні

3,4

6,9

25,2

Важко відповісти

2,4

5,3

6,0

 

Оцінка сучасного стану своєї країни та почуття гордості за неї має свою проекцію й на ставлення до громадянства. На запитання «Наскільки Ви пишаєтесь тим, що Ви є громадянином своєї країни?» респонденти з цих трьох країн дали відповіді, конфігурація яких в цілому близька до результатів на попереднє запитання. Найбільше пишаються своїм громадянством азербайджанці (сукупно дуже пишаються і скоріше пишаються – 83,6%), найменше – українці (сукупно не дуже пишаються і зовсім не пишаються – 52,7%).

Міжнародні орієнтації молоді Азербайджану, Росії, України 

Своє ставлення до суб’єктів міжнародних відносин  молодь трьох країн значною мірою оцінює як «в основному, добре» (цей показник по результатах всіх трьох опитувань не опускався нижче 40%, за виключенням одного випадку – ставлення росіян до Грузії). Втім у громадській думці молоді трьох країн можна побачити й багато помітних відзнак.

Так, респонденти Азербайджану демонструють високі показники позитивного ставлення («дуже добре» і «в основному, добре») практично до всіх вказаних країн. Найбільші симпатії були висловлені Україні та Європейському Союзу. Неоднозначне ставлення молодих азербайджанців до США і Росії. При наявності достатньо численного сегменту симпатиків до цих країн, саме до них був висловлений найвищий рівень негативного ставлення («в основному, погано» і «дуже погано») (див. табл. 7).

Таблиця 7

Ставлення до інших країн молодих азербайджанців, %

Відношення

Дуже добре

В основному добре

В основному погано

Дуже погано

Важко відповісти

США

14.0

52.6

24.2

7.4

1.8

Європейському Союзу

33.0

54.0

9.2

2.6

1.2

України

38.4

56.4

3.6

0.4

1.2

Росії

28.0

46.0

15.4

10.2

0.4

 Грузії

24.0

60.6

10.4

2.6

2.4

Прибалтійським країнам

24.4

58.6

6.0

0.4

10.6

 

Певну «рельєфність» у ставленні до інших країн демонструє громадська думка в Росії (див. табл. 8).

Таблиця 8

Ставлення до інших країн молодих росіян , %

Відношення

Дуже добре

В основному добре

В основному погано

Дуже погано

Важко відповісти

США

6.7

59.4

20.4

6.7

6.9

Європейському Союзу

12.0

72.7

6.5

1.0

7.8

України

5.3

57.1

25.2

5.0

7.4

Азербайджану

3.6

49.6

26.9

8.4

11.5

 Грузії

1.7

23.5

38.9

25.6

10.3

Прибалтійським країнам

3.2

42.7

29.8

12.6

11.6

                                                                                                                                                                         Хоча в цілому значна кількість молодих росіян продемонструвала «в основному, добре» ставлення до інших країн, у варіанті «дуже добре» вони виявили значно більшу стриманість, ніж респонденти України та Азербайджану. Найбільше симпатій було висловлено Європейському Союзу, найменше – Грузії. Результати дослідження демонструють й найвищий рівень негативного ставлення (у порівнянні з результатами опитувань у двох інших країнах, що прийняли участь у дослідженні). Найбільш високий рівень негативних емоцій у росіян викликає Грузія (сукупно за варіантами «в основному, погано» і «дуже погано» - 64,5%) та країни Прибалтики (сукупно 42,4%). Більш чверті опитаних росіян висловили «в основному, погане» ставлення до Азербайджану та України.  

Громадська думка України також продемонструвала нерівність у ставленні до інших країн (див. табл. 9). По-перше, саме українці висловили найбільші труднощі (варіант «важко відповісти») у виявленні свого ставлення до міжнародних суб’єктів. По-друге, в Україні традиційно високий рівень позитивного ставлення і до Росії, і до Європейського Союзу. Причому до Росії висловлено найбільше, ніж до інших країн, симпатій у варіанті «дуже добре» (42,2%). В цілому ж українці висловлюють позитивні емоції до інших країн у варіанті «в основному, добре». Найбільший рівень негатива викликають у українців Грузія та Азербайджан (19,1 та 17,1% у варіанті «в основному, погано»). Хоча і ці показники нейтралізуються достатньо великими сегментами респондентів, які висловили своє позитивне ставлення до цих країн, та тих, хто поки що не визначив своєї думки щодо них.

Таблиця 9

Ставлення до інших країн молодих українців, %

Відношення

Дуже добре

В основному добре

В основному погано

Дуже погано

Важко відповісти

США

15.6

61.1

14.0

2.4

6.8

Європейському Союзу

20.2

64.5

4.6

2.0

8.6

Росії

42.2

45.2

6.0

2.8

3.8

Азербайджану

3.4

45.0

17.1

6.2

28.3

Грузії

4.6

43.5

19.1

7.4

25.4

Прибалтійським країнам

9.4

58.0

9.8

1.6

21.1

За досліджуваний період відбулися певні зміни у розстановці респондентами України, Росії та Азербайджану пріоритетів щодо міжнародного співробітництва своїх країн. Азербайджанська молодь демонструє першочергову орієнтацію на співробітництво з Туреччиною: частка респондентів, що зазначила цю країну у першому виборі зросла з 2002 до 2010 рр. на 18,8% (див. табл. 10).

Таблиця 10

Пріоритети азербайджанців  до співробітництва з іншими країнами, % 

З якою країною?

Перший вибір

Другий вибір

Третій вибір

2002

 

2010

 

2002

2010

2002

2010

З країнами Європи

21,6

22.0

16,8

13.8

17,4

20.4

З США

15,6

6.8

19,2

14.6

14,4

11.2

З Росією

28,0

16.0

22,0

18.2

14,2

15.6

З іншими країнами СНД

1,8

0.2

6,2

8.6

9,0

9.8

З Китаєм

0,2

1.6

1,0

7.4

2,0

4.0

З Туреччиною

29,4

48.2

22,8

22.2

20,0

11.4

З Іраном

0,6

0.8

3,2

5.6

3,4

7.4

З Японією

0,2

0.2

3,4

1.6

4,8

3.8

З країнами ісламського світу

1,6

3.8

3,4

6.0

6,6

11.6

З іншими країнами

0,0

0.4

0,4

2.0

0,6

1.2

Важко сказати

1,0

--

1,6

--

7,6

3.6

В першому виборі щодо співробітництва тільки Євросоюз зберіг свої позиції, інші ж впливові країни (США, Росія) помітно втратили їх. У другому і третьому виборі респондентів Азербайджану помітне невелике зростання їх інтересу до співробітництва з Іраном та країнами ісламського світу.

Росіяни виявили невелике зниження інтересу до співробітництва з ЄС. Стабільні позиції у першому виборі зберігає для росіян Японія. Інтерес до співробітництва з США помітно знизився, проте він суттєво зріс у векторі Сходу (Китай) та стосовно країн СНД. Також можна бачити, що зі всіх трьох учасників дослідження саме росіяни виявили найвищий рівень невизначеності щодо пріоритетів співробітництва з іншими країнами (варіант «важко відповісти»).

Таблиця 11

Пріоритети росіян  до співробітництва з іншими країнами, %

З якою країною?

Перший вибір

 

Другий вибір

 

Третій вибір

 

2002

2010

2002

2010

2002

2010

З країнами Європи

49,9

42.6

19,4

17.9

13,6

11.6

З США

20,4

10.5

27,7

18.5

14,1

10.7

З Україною

1,2

3.4

5,5

5.0

7,2

6.1

З іншими країнами СНД

4,9

11.8

12,2

16.4

14,1

14.9

З Китаєм

4,1

11.3

6,3